Тіло

АБДОМІНОПЛАСТИКА

Абдомінопластика (abdomen – живіт /лат./) – широке поняття, що включає групу різних операцій, які виконуються окремо або доповнюють одна одну та спрямовані на корекцію, покращення зовнішнього вигляду й відновлення цілісності та естетичних пропорцій живота.

Метою абдомінопластики /далі по тексту АП/ найчастіше є: видалення надлишків шкіри та жиру /шкірно-жирового клаптя/; усунення діастазу /розходження/ прямих м’язів живота; видалення рубців після перенесених операцій; усунення гриж черевної стінки.

Як складова частина інших операцій, АП проводиться при відновленні молочної залози після мастектомії (з TRAM-клаптем), при постбariатричних /після значної втрати ваги/ операціях.

Часто АП виконується в поєднанні з ліпосакцією та ліпофілінгом, грижосіченням із використанням ендопротезів; а іноді й з внутрішньочеревними операціями.

Якщо спростити класифікацію, то умовно можна поділити АП на повну і часткову (з мобілізацією шкірно-жирового клаптя до реберних дуг або до пупка) та з перенесенням пупка або без нього.

Коротка історична довідка. Офіційною датою проведення першої АП вважається 1890 рік, її виконали лікарі Demars і Marks у Франції. Хоча перші форми цієї операції виникли у 19 столітті, хірурги використовували шкіру передньої черевної стінки для закриття ранових дефектів у тяжкопоранених.

Техніка операцій удосконалювалася, створюючи основу для того, що ми називаємо сучасною АП. У 1970–1980 роках абдомінопластику почали використовувати для лікування пупкових гриж, тим самим приховуючи післяопераційний розріз у зоні бікіні.

Показання до операції можна поділити на суто естетичні – для наближення до ідеальної форми, прийнятої в даний час і в даному суспільстві; та медичні – за наявності як зовнішніх деформацій, так і серйозних медичних проблем – гриж, рубців, діастазу прямих м’язів, які різко порушують анатомію, є захворюванням, спричиняють певні скарги та мають бути усунені.

Як завжди, головне полягає і ховається в деталях. Віртуально та узагальнено сказати про ризики операції, її тривалість, ефекти досить складно.

АП, яку виконують молодій дівчині через діастаз прямих м’язів, триває близько 90 хвилин і досить легко переноситься. /ФОТО/ Ризики втручання мінімальні.

А АП, яка показана пацієнту/-тці літнього віку; після кількох операцій на животі з порушеною анатомією; за наявності гігантських гриж, що спричиняють порушення функції легень і серця; після перенесеного інфаркту міокарда та вагою понад 100 кг; із тривалістю операції до 5 годин і перебуванням у відділенні реанімації та інтенсивної терапії в післяопераційному періоді. /ФОТО/. Така АП є дуже серйозним втручанням, з численними ризиками для здоров’я та життя. По суті, така АП частіше проводиться за медичними, вимушеними, а не естетичними показаннями.

Підготовка до операції. На консультації з пластичним хірургом поясніть, що вас турбує у вашому зовнішньому вигляді живота і чому ви хочете зробити абдомінопластику. Лікар збере у вас анамнез (перенесені захворювання, чи перебуваєте ви на диспансерному обліку, захворювання у стадії декомпенсації, перенесені операції, алергія на препарати). Проводиться огляд живота, вимірювання, робляться медичні фотографії ділянки операції. Необхідна відмова від куріння за 3–4 тижні до операції і 4 тижні після. Скасування прийому аспірину за 1 тиждень до операції. Бажано підтримувати стабільну вагу протягом щонайменше 6–12 місяців. Пацієнт проходить повне широке обстеження. Після висновку терапевта хірург і анестезіолог планують операцію та обирають метод знеболення.

Операція. Втручання проводиться в умовах стаціонару під загальною анестезією. Розріз буде розташований над лобком у природній складці шкіри і зазвичай може бути прихований нижньою білизною. При повній АП є шов навколо пупка. У рідкісних випадках його доводиться видаляти через анатомічні особливості: рубці навколо пупка, пупкова грижа великих розмірів, різко розтягнутий пупок із витонченою шкірою тощо. Якщо пупок видаляється, зазвичай через 6 міс виконують відновлення пупка. Іноді горизонтальний розріз може бути доповнений вертикальним. Це питання обговорюється на консультації. Середня тривалість операції — близько 2,5 години. Протягом у середньому 2 діб у рані знаходяться дренажі для видалення надлишкового ексудату з рани.

Післяопераційний період. Після операції біль зазвичай помірний. Знеболювальні потрібні зазвичай 3–4 дні. На 2–3 день видаляються післяопераційні дренажі, і пацієнт може залишити стаціонар. Після цього перев’язки зазвичай не потрібні, можна приймати душ і обробляти лінію швів антисептиком.

Постільний режим не потрібен. З 3–4 дня можна робити невеликі прогулянки. Сідати за кермо можна через 2 тижні після операції. Через 3–4 тижні можна повернутися до роботи. Шви знімають зазвичай на 14–18 день.

Усі зазначені строки суто індивідуальні, це залежить від процесу загоєння.

Існує сотня факторів, які на це впливають. Тому всі ці рішення приймаються в міру одужання.

Пацієнт зазвичай хоче почути точно день і годину, коли будуть зняті шви. Рішення зняти шви приймається на основі даних про загальний стан і стан рани. Обговорювати точно, через скільки годин пацієнта випишуть, коли будуть видалені дренажі, коли будуть зняті шви, абсолютно недоречно і більше схоже на процес ворожіння.

Через півтора місяця після операції необхідний огляд лікаря для оцінки стану рубців.

Фізичне навантаження дозволяється з 3–4 тижня післяопераційного періоду. Як правило, через 3–4 місяці дозволяється повне фізичне навантаження.

Ведення післяопераційного періоду є таким же важливим у процесі одужання, як і сама операція. Від пацієнта вимагається максимально точно виконувати поради та рекомендації. У періоді безпосередньо після операції немає дрібниць. Нехтування будь-якою з них може призвести до серйозних ускладнень, які потребують корекції, лікування, іноді повторної операції. За нашим досвідом протягом 25 років можна сказати, що причиною 30–40% ускладнень є порушення призначеного режиму та нехтування порадами. Як правило, пацієнт вважає, що раз операція вже пройшла, то всі ризики вже вичерпані і можна про подальшу поведінку спитати у подруги, сусідки, знайомих тощо. А виправдання «я не подумала / не звернула увагу / вважала, що це неважливо» потім, коли, ніби нізвідки, виникли проблеми, уже нічого не вирішують.

Ризики та ускладнення. АП за ризиками та ускладненнями серед операцій пластичної хірургії посідає одне з перших місць. За зведеною світовою статистикою загальна кількість ускладнень при АП становить близько 4%. Якщо прийняти ці 4% за 100%, то вони включають такі: гематома — 31,5%, запалення — 27,2%, тромбоемболії — 20,2%. У невеликому відсотку випадків трапляються: скупчення рідини (сероми), часткові некрози шкірно-жирового клаптя, тривале загоєння рани, деформуючі рубці, порушення чутливості шкіри передньої черевної стінки.

Як правило, зазначені ускладнення частіше зустрічаються, якщо у пацієнта є фактори ризику: чоловіча стать, вік 55 років і старше, куріння, індекс маси тіла /ІМТ/ понад 30, виконання поєднаних операцій.